|
|
Понеділок, 20.05.2024, 19:02 | Вітаю Вас Гість Реєстрація | Вхід RSS |
Я вірю в життя!
|
Календар | « Липень 2016 » | Пн | Вт | Ср | Чт | Пт | Сб | Нд | | | | | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 |
|
Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
Головна » 2016 » Липень » 07
Розмах, з яким наша сучасна цивілізація навчилася освоювати оточуючі нас землі, по істині може вразити всяку уяву. Вирубати тисячі гектарів лісу, організувати який-небудь кар’єр або влаштувати грандіозне будівництво, видобуток руди або мінералів в промислових масштабах, освоїти степ, рівнину, гірські комплекси, водойми або що-небудь ще - не питання. Досить «обгрунтованої доцільності», «команди з верху», бюджетних асигнувань. Все інше, - технології, людські ресурси та техніка вже на підході. Місяць, рік, два і дика природа відступає. З нею відступає і крихка рівновага, яке встановлювалося в природі століттями і тисячоліттями. Чи правильно це, чи виправдовує досягнута мета всі ці втрати, якими доводиться жертвувати нам заради сьогочасної вигоди?
Переглядів: 424 |
Додав: Аня |
Дата: 07.07.2016
|
|
|
|
|
|