Дитяча психологія, поряд з іншими науками (педагогікою, фізіологією,педиатрией тощо.), вивчає дитини, однак має своя особлива предмет, за який виступає розвиток психіки протягом дитинства, тобто. перших семирічного віку життя.

Дитяча психологія показує механізми переходу від однієї вікової стадії в іншу, відмітні ознаки кожного періоду й їх психологічне зміст.

Психічне розвитку не можна розглядати, як зменшення чи збільшення будь-яких показників, як просте повторення те, що було раніше. Психічне розвиток передбачає поява нових якостей та зняття функцій й у водночас зміна вже існуючих форм психіки. Тобто психічне розвиток постає як процес як кількісних, а насамперед якісних змін, взаємозалежне які у у сфері діяльності, особи і пізнання.

Психологічний розвиток передбачає як зростання, а й перетворення, у яких кількісні ускладнення переходить до якісні. А нова якість створює основу для подальших кількісних змін.

Психічне розвиток дитини протікає за зразками, існуючих у суспільстві, визначаючись тими формами діяльності, які притаманні даного рівня розвитку суспільства. Форми рівні психічного розвиткузаданни не біологічно, а соціально. Але біологічний чинник грає певну роль психічному розвитку, вона вмикає спадкові і вроджені особливості. Соціальна середовище виступає не як обстановка, не за умови розвитку, бо як його джерело, що у ній заздалегідь є всі, що має опанувати дитина, як позитивне, і негативне.

Умовами засвоєння соціального досвіду виступають активна діяльність дитини та її стосунки з дорослим.